Літературна копілка.

Легенда про виникнення сузірь Великої, Малої ведмедиць та сузір'я Волопаса

     Колись, дуже давно, у царя Лікаона, котрий правив країною Аркадією, була красуня дочка на ймення Калісто. Дівчина була такою гарною, що навіть сам всемогутній Зевс не встояв перед її чарами.
     Ревнива Гера, дружина верховного бога, вирішила покарати красуню, яка насмілилася суперничати з нею. І врешті-решт, помстилася Каллісто, перетворивши її на потворну ведмедицю. Син Каллісто, юний Аркад, якось повертаючись із полювання, побачив біля дверей свого житла потворного звіра і мало не вбив його, не підозрюючи, що ведмедиця, яку він бачить, його мати. Перешкодив йому вчинити непоправне Зевс: він затримав руку Аркада. А Калісто ж назавжди взяв до себе на небо, перетворивши на прекрасне сузір’я Велику Ведмедицю. Улюблена собака також потрапила на небо разом із своєю господинею, і була перетворена на сузір’я Малої Ведмедиці, не залишився на землі й Аркад: Зевс і його забрав на небо, перетворивши на сузір’я Волопаса, приреченого віками стерегти в небесах свою матір.       

     Головна зірка сузір’я називається Арктур, що означає "Сторож ведмедиці".

 
Міф про імена сузірь та зірок

      Колись Ефіопією правив цар Цефей, який мав дружину Кассіопею. Одного разу цариця Кассіопея мала необережність похвалятися своєю красою перед нереїдами (міфічні мешканці моря). Обурені, вони поскаржилися богу моря Посейдону. Розгніваний Посейдон нагнав на Ефіопію морське чудовисько. Несчислені біди обрушилися на країну. Чудовисько спустошувало, руйнувало квітучу землю.

     Тоді цар Цефей вирішив віддати на поживу жорстокому чудовиську свою єдину улюблену дочку Андромеду, тільки б заспокоїти гнів Посейдона. І красуню Андромеду прикували до скелі.

      Дівчина, обливаючись сльозами, чекала страшної смерті.

      А в цей час в іншому кінці світу хоробрий юнак Персей, на рахунку якого було вже багато подвигів, проник на острів, де мешкали горгони. (Горгони - це міфічні чудовиська-жінки, в яких на голові замість волосся були ядовиті змії). Погляд тих горгон був такий жахливий, що кожен, хто наважувався глянути їм в очі, водночас перетворювався на каміння. Але це не зупинило хороброго Персея. Він дочекався, коли горгони позасинали, і одній з них - Медузі Горгоні - відрубав голову.

     Не встигла ще скотитися голова Медузи Горгони, як із тулуба випурхнув крилатий кінь - Пегас. Персей скочив на коня та помчав у рідний край. Коли він пролітав над Ефіопією, то побачив приковану до скелі бідолашну Андромеду і чудовисько, яке з'явилося із морської безодні. Відважний Персей вступив у бій із страхіттям. Довго тривав бій, і коли вже сили зовсім покидали Персея, він показав чудовиську відрубану голову Медузи. Жахливий погляд, навіть мертвої Медузи Горгони убив чудовисько, перетворивши його в каміння.

Ця історія закінчилася весіллям, а на згадку про неї деяким зіркам та сузір’ям надали імена цих героїв.

Легенда про кліматичні пояси.

     Не могла земля з усіма справами впоратися. Взяла собі трьох надійних помічників, трьох братів. Дозволила кожному оселитися, де хто захоче. Старший узявся хазяйнувати на півночі, куди Сонце майже не зазирає. Тут і осе­лився старший брат на ім'я Холодний Клімат. Середній брат, Помірний Клімат, вибрав собі ті краї, де ми живе­мо. 

    У нас рівномірно змінюють одна од­ну зима, весна, літо, осінь. Сонце гос­тює тут часто, найдовше затримується влітку. Та найбільше воно полюбляє мо­лодшого брата, що живе в найжаркішому місці Землі, на екваторі. Звати його Теплий Клімат. Там не буває зими, як у нас, завжди тепло, все росте й цвіте цілий рік. Є в кожного брата по дочці. Холодна Погода —дочка старшого бра­та. Вона так само, як батько, мовчазна, завжди однаково холодна. 

     Середня дочка, Помірна Погода, навесні посмі­хається, влітку сміється, восени, бува, поплаче, взимку спить. Правда, інколи псується в неї настрій, тоді вона вере­дує, ну а в Теплої Погоди, що живе на екваторі, — дивна вдача: то радіє, то, раптом, почне плакати. Сльози її рясни­ми теплими зливами падають на зем­лю. Від щедрого Сонця та щедрих дощів ростуть там розкішні квіти, високі дерева, а на них дивовижні солодкі пло­ди — ананаси, манго, банани. 

  Мешкають там і звірі, що можуть жити лише в теплі: слони, крокодили, леви, страуси.